Розмова з сонцем

Живу сподіванням, як поле снагою,
Мов хлібом живучий мій зоряний край,
Я прагну до тебе, я завжди з тобою -
Світи моє сонце, не поспішай!
При заході в лузі - калина вогниста,
При заході в серці - як маки, чуття.
Верни мені, світе, країну дитинства -
І я повторю все з початку життя.
Душа моя житня квітує любов'ю,
Іскриться, мов небо, живий водограй,
Всі думи до тебе, всі мрії з тобою -
Світи моє сонце, не поспішай!

Приспів.
При заході в лузі - калина вогниста,
При заході в серці - як маки, чуття.
Верни мені, світе, країну дитинства - |
І я повторю все з початку життя!      | (2)

Вже осінь у серце війнула журбою,
Хоч знову в дорогу, мов птах, вирушай...
А я зостаюсь при тобі і з тобою -
Світи моє сонце, не поспішай!

Приспів.

Верни мені, світе, країну дитинства -
І я повторю все з початку життя!
Верни мені, світе, країну дитинства -
І я повторю все з початку життя!

Поділитись сторінкою: