Сад наших душ

Виноград із найвищої груші
Гроном хвалиться віщій зорі.
То не зорі, то наші ж ген душі
Виглядають нас там угорі.

Приспів:
Ми ж тут ходимо всі цвіркунами,
Хорохоримось, ніби святі,
За медалями, за орденами
Ладні йти, як по дівку, в свати.

Нагород же в саду, наче листу,
Наче яблук, грушок і вишень,
Тільки б стачило кожному хисту,
Тільки б стачило пазух-кишень.

Приспів.

Виноградарю, праведні душі
Світять з неба праотчій землі,
Ті ж зоринки, за хаткою в груші
Засвітила матуся мені.

Приспів.

Поділитись сторінкою: