Осінь

Полонила осінь,
Мене в свої шати.
Яка же ти гарна,
Хочу їй сказати.
Всі яскраві барви,
Різнокольорові.
Бачив я у полі,
І в нашій діброві.

Може то веселка
Їх розмалювала,
Що прийшла від літа,
І десь тут пропала.
Я все сумніваюсь
В розмові з тобою,
Що зовуть лиш тільки
Тебе золотою.

Ти поглянь на себе,
Яка ж ти барвиста.
Мов дівча маленьке,
В віночку з намиста.
Не лише ти гарна,
Ти у нас й багата.
Твоєю порою,
Добром повна хата.

Може й нам потрібно
Весь вік пам'ятати,
Коли жити гідно,
То й осінь – багата!

Поділитись сторінкою: