Вічний вогонь

Потемніли під горя ікони,
Вицвітають обличчя від сліз,
Бо і досі вчуваються дзвони
У парку, де стоїть обеліск.
Пам'ятає знедолена мати
Теплий дотик дитячих долонь...
Їх земля заховала під шати,
Вириваючи з серця вогонь.

Приспів:
Вічний вогонь – полум'я тихе,
Пам'ять і біль давнього лиха.
Вічний вогонь – постатям бравим,
Вічний вогонь – подвигу й славі.

А вони ж окровавлені, в ранах,
В гімнастерках солоних щораз
Йшли вперед через осінь в тумани,
Несучи перемогу до нас.
Навкруги не парфуми і квіти –
Дим і попіл, як символ війни...
Їх чекали дружини і діти
Десь далеко, за болем земним...

Приспів.

Сонце міниться в небі високім,
Колосяться безмежні поля...
Дорогою ціною цей спокій
Донесли ви до нас іздаля.
Поряд вам схиляємось низько –
Віддаєм свій доземний уклін
І живим, у медалях іскристих,
Й тим, по кому видзвонює дзвін.

Приспів.

Поділитись сторінкою: