Чардаш

Повій вітре з Верховини
Та на неньову хатину,
Бо може ня завтра замордують
За мої гріхи.

А в темниці сирі стіни,
Вже мі тешуть домовину,
Гайвороння чорне-чорне кряче
На свіжавий хрест.

А у горах хлопці чорні
Вип'ють за моє здоров'я,
Вже стають жовніри в ряд стрілецький,
Гей-гей.

Ти ж моя єдина любко,
Не тужи, моя голубко,
Тяжка куля вдарить ня під серце
За мою любов.

Як поведуть ня на муку
В душу вдариться розпука;
Заграй мені чардаш, старий майстер,
Бо вмира гуцул.

Поділитись сторінкою: