Вже і літа нема

Вже і літа нема, і осіння імла
Щемним сумом вповзає у душу,
За вікном капотить, а серденько болить,
Бо покинути тебе я мушу.

Дні осінні прийшли і кудись віднесли
Літню днину ласкаву та гожу,
За вікном капотить і серденько болить,
Я покинути тебе не можу.

Скоро прийде зима, скоро ляжуть сніги
На поля, на ліси і на душу,
І хоч серце болить, і хоч відчай в очах -
Все ж покинути тебе я мушу.

Коли ж  прийде весна і заквітнуть гаї,
А на серці так сумно і важко,
Я до тебе прийду, прилечу уві сні,
Хоч на мить прилечу, моя пташко.

Поділитись сторінкою: