Київська лірична

Приспів:
Вечори, які ми тут стрічали,
Часто будуть снитись нам обом:
Міст Патона, київські причали,
Гомінливі чайки над Дніпром...

Кожне слово згадую твоє,
Жду, тривожусь, а тебе немає.
Може мій годинник відстає,
А, можливо, серце поспішає...
Хай розтануть смуток і сльота,
Хай сія за даллю голубою
Ліхтарів алея золота, -
Міст, який з'єднав мене з тобою.

Приспів.

Ти не йдеш і ятриться душа,
Ще такого зроду не бувало...
Ні, це не годинник поспіша, -
Серце в тебе відставти стало!
У мовчанні свій бентежний зміст,
Він мене доводить до нестями...

Поділитись сторінкою: