| |
Все, розірване все, зруйноване вщент,
Той самий момент, коли зникає небо!
Ми дійшли до весни з тобою удвох,
Лишився лиш крок – ми вище схеми.
Там, все було лиш там, між зібганих меж,
І темрява теж прострелить скроню,
Світ зникає під лід, без зайвих зусиль
Шліфуєш свій штиль подачі болю...
Приспів:
Стираю і спалюю, лишаю між нами лиш попіл...
Не бійся! Зажди...
Я все можу почути, все можу пробачити...
Хоч боюся, що це все назавжди!
У променях все зникає і я втрачаю зір,
І в сонця тебе не має, ти линеш вище гір...
Я жодних слів не вартий, хоч спробуй, поясни.
Повір, ми будем разом, допоки я бачу сни...
Ніч засліплює, ніч лишає без слів,
Знайомий мотив прорве судини...
Страх від крапель в руках, від слабості в них,
Повір, я - не псих, я просто дивний...
Біль, б'ється мій біль двічі у такт,
Сприймаю, як факт, з відлунням подих.
Знов слухаю кров, тремтіння в словах,
І клинить в думках, я - собі ворог!
Приспів.
Звук стікає до рук, розпечена ртуть
Спотворює суть моєї втрати...
Час, що винищив нас, в долонях несу,
Тобою засуджений до страти...
У променях все зникає і я втрачаю зір,
І в сонця тебе не має, ти линеш вище гір...
Я жодних слів не вартий, хоч спробуй, поясни.
Повір, ми будем разом, допоки я бачу сни...
Промені навесні - я у них заживо згоряю!
Болю сніг, я не зміг жити, де я тебе не маю!
Промені навесні - я у них заживо згоряю!
Болю сніг, я не зміг жити, де я тебе не маю... Поділитись сторінкою: 
| |
