До рідного дому

За плетеним тином - хата маленька,
чекає родину мати старенька.
І я поспішаю до рідного дому,
забувши про горе, забувши про втому.

В натруджені руки я знов пригортаюсь,
пробачте, що рідко, але сповідаюсь
по свої спокуси, що часто вам снились,
про те, що ми, діти, до вас забарились.

О, мамо, я скучив за подихом печі,
за вашим садочком, що лине на плечі.
Я хочу присісти на збитім порозі,
та хліба поїсти, що сниться в дорозі.
Я хочу присісти на збитім порозі,
та хліба поїсти, що сниться в дорозі.

І я поспішаю до рідного дому,
забувши про горе, забувши про втому.
І я поспішаю до рідного дому,
забувши про горе, забувши про втому.

І я поспішаю до рідного дому,
забувши про горе, забувши про втому.
І я поспішаю до рідного дому,
забувши про горе, забувши про втому...

Поділитись сторінкою: