Батьківський поріг (Вже літа моєї долі ...)

Вже літа моєї долі пролітають аж до болю.
Пропливають наче хмара над землею в час дощів.
Тільки батьківська хатина, як дитина, як дитина.
Де б не була лиш до неї я у снах своїх лечу.

Приспів:
Батьківський поріг, батьківський поріг,
То його є доля.
Доля трударя рідного поля.
Батьківський поріг, батьківський поріг,
То душі криниця.
Батьківський поріг, то джерельна водиця.

Бо збудована руками, батька мого, моєї мами
Серцем, то воно від Бога їм дано добро нести.
Я пройшла через пороги різних рів-доріг полонів
Де б не була лиш до неї я у снах своїх лечу.

Поділитись сторінкою: