Павутиння

Тепле крісло, кава на столі,
Сигарета гасне у втомленій руці,
Ти сидиш навпроти,
За вікном вже ніч, ніч...

Не смакує кава і розмова не та,
Але знов говориш ти пусті слова,
Знаючи, напевно, що їм гріш ціна.

Для чого знову разом?..
Для чого вже чужі?..
І тільки павутиння
Єдна, єдна, єдна...

Павутиння слів, музики і світла,
Вже давно попали ми з тобою в сітку,
Але граєш в гру, що "порядність" зветься,
Де тонка там і рветься.

Як дивно - знову разом ми,
Нас тільки ніч єднає...
Як дивно - зовсім вже чужі,
Нас тільки ніч єднає...

В голові туман і пусто на душі,
Не горить сигарета у тремтячій руці,
Я сиджу розмито,
Десь далеко ти...

Як дивно - знову разом ми,  |
Нас тільки ніч єднає...     |
Як дивно - зовсім вже чужі, |
Нас тільки ніч єднає...     | (2)

Поділитись сторінкою: