Мама кличе нас на ферму

Раз на день іде автобус із села мого,
А дорога через поле підкида його.
Їхали собі козаки на автобусі,
Чують раптом рідний голос,
Чують раптом рідний голос...

Кличе, мама кличе нас на ферму, на город.
А ми їдем в город: ми не люди, а народ!
Там давно немає школи, бо нема дітей.
Там давно немає світла - світло для гостей.

У людей, що залишились, темно в голові.
Тільки прапор б'ється з вітром,
Тільки прапор з вітром б'ється...

Повертались козаченьки до свого села.
Через поле золотеє стежка їх вела...
Синє небо обіймає своїх косарів...
Та усе це нам наснилось,
Та усе це нам наснилось...

Кличе, мама кличе нас на ферму, на город.
А ми їдем в город: ми не люди, а народ !

Поділитись сторінкою: