Неподільна булава

На великій Раді, котрій ми й не раді,
Старшина козача бралась за чуби:
Чи то наш отаман гетьманові зрадив,
Чи було, можливо, все там навпаки.
Ну, а ми - голота, ну, а ми - босота,
Нам немає діла до старшинських чвар.
Наливай, шинкарю, ще у борг нам чару!
Ну, а ти, кобзарю, гопака ушкварь!

Приспів:
Булави не можна поділити, хлопці,
Україну також не дамо ділить!
Доки буде жити дух наш запорозький,
Доти Україна буде в світі жить!

Це ж воно одвіку нам робилось в пику:
Старшина ізверху, збоку - вороги.
Запорожці й досі ходять голі й босі,
Але ми умієм віддавать борги.
Віддавали турку, віддавали ляху,
Коли було треба, то й Стамбул взяли.
Нас вели на палю, нас вели на плаху,
Але козарлюги знову ожили!

Приспів. (2)

Поділитись сторінкою: