Ніч прощання

Ніч прощання
Поцілувались дві зорі в чарівну ніч.
Твого волосся дощ хмільний я пив устами.
Торкався місяць срібним сяйвом наших пліч,
Але звучав мотив розлуки поміж нами.
Аеропорт ще не згасив свої вогні.
Я ще раз глянув у твої бездонні очі –
І зрозумів, що не забути вже мені
Цієї ночі, цієї ночі.

Приспів:
Терпке з бокалів вино
Переливалось у кохання...
Була короткою, як сон,
Ця ніч прощання, ніч прощання.
Мов з клена зірваний листок,
Мене несе в світ блудний вітер.
Та, може, пощастить, дай Бог,
Нам знов зустрітись, знов зустрітись.

Літак узяв на захід курс, у край чужий.
Світанок сонцем загорівся над землею...
А я все бачив очі, сповнені надій,
І чув палке "люблю", як крик душі твоєї.
В ранковім небі зграйки хмар пливли сумні.
Але у серце сум впускати я не хочу,
Бо там живе тепло, що ти дала мені
Цієї ночі, цієї ночі.

Приспів. (2)

Знов зустрітись!..

Поділитись сторінкою: