Подзвони мені першого квітня!

Подзвони мені першого квітня,
Обмани, що ти любиш мене.
І нехай хоч в уяві розквітне
Мого щастя віконце сумне.
Хай до слова пригорнеться слово,
Як ранковий промінчик до трав.
Подзвони мені ввечері знову,
І признайся, що ти жартував.

На початку весни -
Подзвони, подзвони!
Бо, як літо пройде -
То вже пізно буде.

Я заплачу, стерплю, зрозумію.
Кину докір на перше число.
І ніколи спитать не посмію,
Чи наївно, чи смішно було.
Тільки буду всю ніч сумувати.
І, пробач, із твоєї вини:
Бо, як правди нема, щоб сказати,
То - хоч раз у житті обмани!

Подзвони, подзвони!
На початку весни.
Бо, як осінь прийде, -
То вже пізно буде.

Поділитись сторінкою: