Зелене

Дощі шепітливими вустами
Цілують зелену землю.
Так я цілував твої зелені очі,
Коли ти поверталася з лісів.
Зарошена м'яким галасом
І голос твій плив по мені,
Як вітер по травах.

Тоді зі сторінок
Зеленого Євангелія
Виходив зелений лис
І розповідав ще одну
Давню тайну існування
Просту, мов життя.
На паркеті виростала папороть,
Стіну обплітав бородатий мох.

Баговиння встеляло ложе
І зелений місяць
Молодим фавном
Зазирав
До недопитої шклянки вина.

Поділитись сторінкою: