Площа Ілліча

Хай до Києва зі Львова лине пісня ця,
Лине пісня без початку, пісня без кінця,
На крутих Дніпрових кручах, на семи горбах,
Простяглася моя столиця, славна у віках.
Серед київських майданів, серед площ усіх,
Є й таке, чого збагнути я ніяк не зміг.

Приспів:
Площа Гілліча, площа Гілліча,
Площа Лєоніда Гілліча.

Не до лаври, до печери я на прощу йду,
Я сьогодні відшукаю дивну площу цю,
Чудернацько так, неначе на той світ забрів,
От і сам він визирає з під кудлатих брів.
Ах, які батьківські очі, хоч сльозами плач,
Щей, холєра, написали: "Видатний діяч".

Приспів.

Озираюся - довколо коло сірих стін,
Ще сюди не долітає свіжий вітер змін,
Застоялося повітря, зупинився час,
Та невже ж перебудова обминула нас?
Та невже ж чекати мусим, аж зростуть сини
І самі відколупають брови від стіни.

Приспів.

Поділитись сторінкою: