| |
Місто Львів, район Сихів...
До назви району Сихів, мабуть, забули літеру "п" додати -
Район "Психів" - оце була б назва, впасти і не встати.
Одне слово характеризує всі явища і події,
В районі жити в якому, крім його мешканців ніхто не мріє.
Пацан ти звідки? - Я з "Психів". - А, тоді нема проблєм,
Вибач, що спитався, а район в тебе прікольний, тєма.
Ось приблизно такий розклад щоразу б відбувався
Коли десь-хтось з моїми сусідами зустрічався.
Але мені то не страшно, бо я виріс в цьому районі,
В місці, де до холєри й трошки крєнделів в законі,
Кращі друзі, купа знайомих, майже нема ворогів,
Хіба що пару гопів, трохи биків, кілька лахів.
Баскетбольний майданчик, де ми вчились літати,
Який ми самі замутили з молотком і купою матів.
Малі пацани на нас втикали, ми королями себе відчували,
Не лише під сонцем, і в дощ, і в сніг там жару давали.
Приспів:
Мій район - Сихів, де я всіх знаю, |
Мій район - Сихів, де я баскетбол граю, |
Мій район - Сихів, де я відпочиваю, |
Від усього того, що часом мозок грає. | (2)
Я люблю цей район так сильно, як тільки можна любити.
Стільки спогадів, пов'язаних з ним, що не перелічити.
Про купу речей, які присутні в цьому світі
Перший раз дізнався, відчув на собі і попробував в цьому місці.
Дитсадок, одна і друга школа, купа пріколів,
А разом з тим переживань, розчарувань і болі.
Перша кобіта, яка мені сподобалась, перші цьомки-бомки,
Перші гопніки, з ними перші розборки.
Перші радості і тривоги: серйозні і дрібні,
Перші поразки і перемоги: великі і малі.
Перші прагнення, досягнення, надії і мрії.
Батьки, яких я обожнюю, які любити нас вміють,
Які були поруч з нами, тоді, коли були потрібні,
Матеріально не найбагатші, зате духовно небідні.
Які давали нам більше, ніж треба кожній дитині:
Любов, тепло, розуміння і життя без злиднів!
Приспів.
П'ятнадцятиповерхові - з цегли, дев'ятиповерхові - з бетону -
Однакові будинки вздовж і впоперек мого району.
Архітектурне різноманіття не загрожує нам,
На хаті з різних кімнат - однаковий вигляд з вікна.
Та я люблю цей вигляд і я люблю ці будинки -
В одному з них минула мого життя частинка.
Колись я перед тим будинком в пісочниці грався,
В цьому ж будинку я перший раз з кобітою кохався.
І хоч споруда ця - багатоквартирна і химерна,
Це моя фортеця, де я заспокоюю нерви.
Місце, де мені не треба від когось ховатись,
Вдягати маски на себе, чи перед кимось хизуватись.
Звичайно тут є і недоліки, і часом купа бруду,
І прикрашати ці моменти я не збираюсь, і не буду.
Мені не треба причин для того, щоб Сихів любити
І він відплатить мені тим самим - будем весело жити.
Приспів. Поділитись сторінкою: 
| |
