Стрілася на полі, руку подала,
Чорною бровою тихо повела.
Ніжно усміхнулась, зникла у житах, -
Хусточка майнула, наче білий птах.
Як повів бригаду славних косарів,
Хвилями покосів поле перебрів.
Думав - заховалась в житі, гущині,
А вона сміялась десь удалині.
А вона в'язала росяні снопи,
Колосок зривала з кожної копи.
Як ішла додому в житньому вінку,
Радо всі вітали дівчину швидку.
Лиш у мене серце билось гаряче:
Думав, чорноока знову утече.
Утекла б, та в полі скрізь уже стерня,
Утекла б, та серце дівчину спиня.
І чого тікати, як зійшлись путі.
Як любов єднає щастям у житті!
Поділитись сторінкою:
ІНФОРМАЦІЯ ПРО ПІСНЮ
[cховати]
Ключові слова: І чого тікати..., Платон Воронько Джерело: Струни серця. Українські народні пісні про кохання. Київ, Держлітвидав, 1969.
Пісню додано:08.07.2008 Відредаґовано:22.07.2010 Переглядів:5475
Увага! Всі матеріали можна скачати безплатно виключно з ознайомчою метою для приватного використання! При додаванні файлів зважайте на авторські права! Щоб мати змогу додавати файли, у Вашому бровзері має бути дозволений JavaScript та відкривання нових вікон!
Увага! При будь-якому використанні матеріалів сайту обов'язкове посилання (для сайтів - відкрите для пошуковиків гіперпосилання) на "Джерело: проект "Українські пісні" https://www.pisni.org.ua"!