Лугом іду, коня веду

"Лугом іду, коня веду,
Розвивайся, луже!
Сватай мене, козаченьку,
Люблю тебе дуже!

Ой хоч сватай, хоч не сватай,
Хоч так присилайся,
Щоб та слава не пропала,
Що ти залицявся!"

"Ой коли б ти, дівчинонько,
Була багатенька,
Взяв би тебе за рученьку,
Повів до батенька!"

"Ой коли б я, козаченьку,
Була багатенька,
Наплювала б я на тебе
Й на твого батенька!

Ой коли б я, козаченьку,
Та й забагатіла,
То я б тебе, ледачого,
Й за харч не схотіла!"

"Ой коли б ти, дівчинонько,
Тоді заміж вийшла,
Як при битій доріженьці
Яка рута зійшла!"

"Ой коли б я, козаченьку,
Тоді оженився,
Як у млині на камені
Кукіль уродився!"

Не журися, дівчинонько,
Рута зелененька:
Цей покинув, другий буде -
Ще ж ти молoденька!

Цей покинув, другий буде,
Другий буде кращий,
А цей буде у болоті
Над чортами старший!

Край битої доріженьки
Яка рута зійшла...
Молодая дівчинонька
Та вже й заміж вийшла.

А у млині на камені
Кукіль не зіходить...
Козак старий, як собака,
По вулицях ходить.

Ой у млині на камені
Кукіль не вродився...
Старий козак, як собака,
Й досі не женився!

Поділитись сторінкою: