Я у пекло збираю валізки

Я у пекло збираю валізки,
Похоронку твою захоплю,
І по стінці розмажуться мізки,
Кляті очі навіки стулю...

Далі жити!?! Для чого?.. Для кого?..   |
Ти - мій світ, що під Харковом зник... |
Як побачу, спитаю у Бога,              |
Чи він справді до обстрілу звик?..     | (2)

Зупинися! Почуй мене, мамо!
Тут не винен ніхто: це - війна.
Я люблю вас із батьком так само
І дивлюся на вас до темна!..

Не здавайся! Не смій помирати!         |
Хай солдата, що безвісти зник,         |
Дочекається втомлена мати!..           |
А мене не шукайте! Я звик...           | (2)

Поділитись сторінкою: