Ностальгія

Пам'ятаю дні ті, як вчора це було,
Літо тепле, сонце, на душі тепло.
Безтурботність всюди, світ у кольорах,
Рідні люди поруч, як світло в небесах.
Але час минає, сніг все замітає,
Ті стежки в минуле так ніхто й не знає...
І немає тих, з ким ішли ми шляхами,
Згадуючи серцем, мов знайомими снами...

Приспів:
Ностальгія б'є, мов хвиля до землі,
Згадки, як квіти, що в серці розцвіли.
І тільки пам'ять зігріє нас вмить,
Йти треба далі, і хай душа болить!..

Життя веде нас угору без зупину,
А часом кидає вниз, немов лавину.
Змінились стежки, немає вороття,
Але в кожному кроці — нове життя.
Ми згадуєм разом те, що прожили,
Не цурайся, друже, того, що пройшли ми.
І навіть, якщо все позаду давно,
Ти в серці зберігай минуле, мов кіно...

Приспів.

Моя мета попереду, йду вперед!
Хай згадки нагадують — я не самотній тут!
Ті, кого любив, залишили свій слід,
А я кожним кроком продовжую похід!..

Приспів.

Поділитись сторінкою: