Сам

Все, що було таким,
Вже таким не здавалось...
Він лежав на землі,
Думав, чому так склалось...
І навколо вогні,
А думки лиш за неї,
Я б хотів, але ні,
Щоб ти бачила де я...

Брати загинули під оплески затворів...
Лежить на полі, і ніхто не знає, хто він...
Чи допожуть, чи залишать помирати,
Думає про те, як будете жити його мати
А далі, хтось отримує медалі,
Бере свою кохану
І везе її на Балі,
А ти лежи на землі не виїзний,
Твої руки в крові...
Не вірю сам, чи то сон, чи то ні, |
Не вірю сам... Не вірю сам...     | (2)

Він лежав на узбіччі,
Його накривав відчай,
Він хотів довести,
Що нікого не гірше,
І це свідчить про те що,
Він був краще за інших,
Він був краще виходить,
Він був краще за всіх!
І, коли сонце не освітить його стежку,
Піде за голосом, який почує вперше,
Він допоможе побратимам також встати,
А десь далеко тихо плаче його мати...

А далі, хтось отримує медалі,
Бере свою кохану
І везе її на Балі,
А ти лежи на землі не виїзний,
Твої руки в крові...
Сонця колесо спалило ранні роси,
Не впадуть дуби, визріють росточки,
Полем по лісу котилось колесо,
Життя не спиниться, воно відновиться!
Не вірю сам, чи то сон, чи то ні, |
Не вірю сам... Не вірю сам...     | (2)

Поділитись сторінкою: