Чекаю з полону

Мій милий, рідненький, так хочеться жити,
Кохать до безтями і вірно любити,
Проводити дні та всі ночі з тобою,        |
Та тільки вмиваюсь гіркою сльозою...      | (2)

Від горя не бачу я білого світу...
Бо як із полону тебе повернути?..
Де зараз ти, рідний, - одна невідомість,  |
Лиш дні у чеканні я маю натомість...      | (2)

І лише неспокій, і лише тривоги...
Коли ж, мій рідненький, чекати додому?..
До тебе летіла б на крилах пташиних,      |
Крильми від біди затулила б, мій милий!.. | (2)

Та тільки не знаю: тебе де шукати?..
Від горя вся сива зробилася мати,
Схилилася постать старенька у батька,     |
Вже вилили сліз за тобою багацько...      | (2)

Та вірю і знаю: вернешся додому,
Коли ж то все буде - лиш Богу відомо!
Я Господу молюсь і слізно благаю:         |
Хай Ангел-Хранитель тебе вберігає!        | (2)

Поділитись сторінкою: