| |
Якісну картинку болю передасть мій піксель,
Який ношу я в цьому божевільному "Твін Піксі",
У чорному вігвамі, там, де Лора Палмер,
У світі, де нам приписав небесний Лор напалми!
Рядки зарозумілі, клоун, не потрібні, —
Промовить потенційний рядовий Клави Петрівни.
Знаю, і це найбільша для мене відзнака,
Забив потрібну вулицю недалеко від знака
"Пішоходний перехід", дивлюсь у монітор
І думаю... Із нашого світу на той?
Такий прямий сьогодні, зашвидкий і неповторний,
Щоби свої ним не ходили — я їду по дрони...
Мене чекає "305" — це позивний,
Він допоміг відразу, як тільки я подзвонив...
Ми обіймаємось, розходимось, але протестом
У серці несемо наше заряджене братерство!
Рівняємось один на одного, як юнги,
Хоч я не бачив РПГ, а він не бачив Юнга.
Але обидва ми бачили спільно
Один у одному некуплену правду і вірність.
В машині біт вбиває DМХ,
І я дивлюсь на себе в дзеркало, де мій Х-
Фактор, де я так весело читав під Ема...
Мама подзвонила: Як справи, сину? — Піде, ма'...
Їду по Люду, заберу додому...
В голові чекають рядки, як в багажнику дрони...
А як там тато? Дзвонив? Що казав?
Знову відтягнулися назад...
Тримається його бригада, а з нею мій тато...
Йому 59, але спробуй зламати!
Тепер із автоматом, а не по кільцю на бусі...
Цілую, мама, до зв'язку, привіт бабусі!
Із неба пада' дощ, неначе сльози Бога...
Але Він спить, Його будильник - сирени тривога
Ще не підіймає, хоч лунає гучний і високий,
Третій рік, точніше десятий, точніше трьохсотий...
А точніше шестисотий! — "Харе стелити,
Тьома, не в тому річ!" — Посполита?
Одні рубали правду, інші на податок груші,
В крові ішов народ — від Берестечка до Бучі...
І не знаходив волю, і не знаходив спокій...
Заїду на заправку, по дорозі Окко...
Заллю на півтори, як завжди, і поїду далі...
Я дуже схожий на Дедала, що згубив деталі
Від своїх крил і все шукає їх у повній темені...
І задає питання скільки років: нащо те мені?
Коли народ знову бажає натягнуть кокошнік,
А я — ні. Та скаже кожний: Я також ні!
Та на ділі все ж послухає, а промайне мене.
Мої слова писались для людей, не для овець,
Кажуть, Лоїк сходить нанівець. — Ще не весь!
Зупиняюсь на червоному, у "мерсі" справа
Грає Баста, — приїхали, браво.
Можливо, через це ми вільними не годні стати,
Як Стус писав — духові, немічні кастрати.
Та не всі! Спротив ще тримають роніни:
Кулями і голосом, римами і дронами!
Хай на лоб подивляться — тріщини!
Та дух козацтва не вивітрився! Ті ще ми!
Волю і свободу більше за монети любимо!
І чекає Україна, як мене ти, люба!..
Головне не запізнитись, як грішнику до храма...
Доїхав. Вчасно. Привіт, кохана!
Заправляю свою Джетту" і їду до тебе! |
Їду до тебе! |
Несеться моя "Джетта" сходом як багато інших, |
Як багато інших... | (2)
Не ми це почали! - Я згоден!
Та ми це закінчимо!
Ми це закінчимо! Поділитись сторінкою: 
| |
