За двох живу

Лежав боєць і важко дихав,
Він кров'ю стік та помирав,
І побратиму дуже тихо
Вустами ледве прошептав:

Приспів:
Тримайся, брате, вірний друже,
За мене оркам відомсти,
Бо я хотів ще жити дуже,
Проте не зміг... А ти живи!

Закрились очі та скотилась
Сльоза солона по лиці,
А з рани кров іще сочилась
І розпливалась по руці...

Приспів.

Пробач! - сказав йому востаннє,
Що ти загинув – я живий!
Ми переможем й мир настане -
Тебе згадаю молодим!..
І скажу: Брате, вірний друже,
Ніколи оркам не прощу!
Я за тобою завжди тужу
Й за двох живу!.. За двох живу!..

Поділитись сторінкою: