Рушники

Рушники, рушники, рушники,
Ті, що мама мені вишивала,
І вкладала всю душу в нитки,
Та й на долю мені дарувала.

Приспів:
Вдаль неслася стежина моя,
Рушники я взяла у дорогу,
Оберегом. щоб стали щодня
Й відганяли біду і тривогу.

Простелилося ними життя,
В них і радість й надія, й розлуки.
Я б до матінки йшла навмання,
Як насняться натруджені руки.

Приспів.

Вже й мої пролітають роки,
Сивина заплітається в коси,
Та зі мною її рушники -
Дорогі обереги ще й досі!

Приспів.

Поділитись сторінкою: