Розмова з осінню

Приспів:
А я стою попід вербою,
Розмову з осінню веду,
Щоби забрала із собою    |
Мою печаль, мою журбу!.. | (2)

Розкішна осінь падолистом
Легенько стелить на траву
Опале листя чисте-чисте,
На хвилях гонить по ставу.
Лиш тихим шурхотом у листі
Вона мені відповіла,
Роси краплиночки сріблисті
З вербових гілок подала.

Приспів.

Безжально гіркою сльозою
На руки падали мені
Оті краплиночки з росою,
Як виклик розпачу й біді.
Я все надіюсь, що ця осінь
На крилах понесе удаль
Ключем пташиним в синю просинь
Мою біду, мою печаль...

Приспів.

Поділитись сторінкою: