Доле моя безталанна

Ой ти, доле моя сивочола,
Ти підбила обидва крила.
І щоразу до ранку звечора
Рій думок так далеко несла.

Не хотіла безсонні ти ночі
Коротати у болях тривог,
Та щоразу заплакані очі
Витирала від всіх осторог.

Ой, ти, доле моя безталанна,
Ти злетіти уже не могла.
В дім прилинула туга незвана,
Що в глухий кут мене завела.

Все ти б'єшся, як птаха у клітці,
Щоб летіти скоріш в небеса,
Щоб пливти, як ті хвилі по річці,
Де на воду спадає роса.

Хоч летіти не можеш, я вірю:
Ти пройдеш через терні усі.
Все здолаєш: і зливу, і бурю,
Та зустрінеш погодні ще дні!

Поділитись сторінкою: