Лелека

Кружляв лелека білий над селом,
Бо він гніздиться тільки там, де люди.
Домівку, що була його гніздом,
Шукав він довго з висоти, повсюди...

Сплюндрована, обпалена земля...
Чорніють хат, покинутих, зіниці...
Осиротілі ріки і поля
Побачила осиротіла птиця...

Серед ції страшної німоти
Нестямний крик розносився далеко!
Де спалені дерева, мов хрести,
Гукав сім'ю, покинутий лелека...

Згорьований, самотній, білий птах
Присів на дах із посивілим пір'ям,
Дідусь старенький з патичком в руках
Дивився мовчки на своє подвір'я...

Омріяний, оспіваний в піснях,
Лелечий край, де верби похилились,
Щоночі сниться у бентежних снах
Лелекам, що безхатьками лишились...

Зневірившись в далекій чужині,
Забувши про смертельну небезпеку,
Хоча б померти на своїй землі
Летять додому люди, мов лелеки...

Поділитись сторінкою: