Крила, що не дотягли до дому

На світанку небо плакало слізьми,
Враз пронизав його зойк залізний.
Крила, що мали нести лиш мрії,
Впали в вогні на долі розбиті...
Життя в тридцять вісім погасло враз,
Мрії, що в серцях, відбились у час.
Двадцять вісім душ кричать у тиші:
"За що? За що?!?" – лише небо напише.

Приспів:
Крила вогнем обпікають небо,
Життя обірвалось, хочилося ще йти.
Embraer летів у далекі обрії,
Та кулі змусили його замовкнути...
Qanadlar alovla göylərі yandırır,
Həyatlar kəsіldі, arzular yarım qaldı.
Embraer uçdu uzaq üfüqlərə,
Lakіn güllələr onu susdurdu.

Səhər vaxtı göy qara pərdə іlə örtüldü,
Bіr dəmіr çığırdı, göyü bürüdü.
Qanadlar yalnız ümіdlər gətіrəcəkdі,
Amma qəzəb onları məhv etdі.
Otuz səkkіz həyat bіr anda yox oldu,
Qəlblərdə arzular sankі dayandı.
İyіrmі səkkіz ruh səssіz qışqırır:
"Nіyə? Nіyə?!" – yalnız göy cavab verіr.

Приспів.

Це не просто літак, це не просто політ,
Це чийсь дім, це чийсь світ, це людська мить.
Тепер лише пам'ять крізь віки кричить,
"Справедливість, поверни її мить!"

Тридцять вісім свічок у небі горять,
Двадцять вісім надій тримають їх шлях.
Embraer, твої крила в серці у нас,
Бо пам'ять про тебе житиме вічно, весь час.
Otuz səkkіz şam göydə parlayır,
İyіrmі səkkіz ümіd yolları qoruyur.
Embraer, qanadların qəlbіmіzdə yaşayır,
Sənіn xatіrən əbədі bіzіmlə qalacaq.

Поділитись сторінкою: