І наостанок я скажу

І наостанок я скажу: "Прощай,
Кохання я не прагну!"
І від нестримного бажання
З розуму я не зійду,
Хоча й тону від того
Ступеня безумства,
Що видавав за почуття,
Ти - оманлива любов моя...

І наостанок я скажу: "Прощай,
В любов твою не вірю!"
І забувати буду я невпинно
Все, що пов'язано з тобой.
І зникнуть запахи і звуки,
І ті твої невмілі руки,
Що так подобались мені...

Прощай! Не обіцяй мені кохання,
Ночей наповнених бажанням,
Якщо кохати так і не навчивсь,
Не божеволій без любові,
Безумством сповненої й болем,
Що видавав за почуття,
Ти - оманлива любов моя...

І наостанок я скажу: "Прощай,
Не буду прагнути страждання,
Того нещирого кохання, твого!"
І з розуму я не зійду,
Хоча й тону від того
Ступеня безумства,
Що видавав за почуття,
Ти - оманлива любов моя...

Поділитись сторінкою: