| |
Коли я була маленька,
Мені мама читала казки,
Казала: Настане той день,
Реальними стануть і мрії й думки!
Тільки не йди проти себе, мала!
Знай, твоя сила в масштабах тепла,
Світле море зігріє серце,
Якщо буде холодно в серпні!
Тебе будуть сильно ламати,
Розбиті рожеві в тринадцять,
Той, з ким не рахуєш годин,
Вщент знову серце
Вже в двадцять один...
А я так хотіла назавжди
В нього в очах теплий травень.
Чого так боляче, мама?..
Такі казки ти не читала...
Приспів:
Розкажи мені про море і сни...
Розкажи мені, як бути, коли
Подруга-подушка знає, як пошепки,
Кожну ніч читаю їй мінорні вірші...
Розкажи мені... Розкажи мені...
Розкажи... Розкажи... Розкажи...
Чом буває темно, коли день?
Чом буває лячно, коли щось
Всередині метеликами б'ється знов
І з'являється, коли ти не готов?..
Мам, я знаю, крила відростуть,
Твої слова згадаю: Щастя всюди,
Тільки будь тією, хто ще вірить,
Що казки реальні! Хеппі-енд,
Мала, вже не за горами!..
Тихо обійму себе руками вночі!..
Мила, обіцяю, буде, як ти хочеш
Тільки світи!.. Ти тільки світи!
Приспів. Поділитись сторінкою: 
| |
