| |
Забудь, що завтра ти,
Пробач, сьогодні ми.
Дивні ночі всі,
Їх не дістать мені.
Ми танцюєм з тобою
Тоді, коли весь світ
Плаче під дощем...
Забудь, що завтра ти,
Пробач, сьогодні ми.
Дивні ночі всі,
Їх не дістать мені.
І краплини ці смаку моря,
І видно в них літо святе
І солодке, як ти...
Як прикро, знову все не так,
Пробач, пробач.
Відверто серце б'ється в такт
Не так, не так.
Нечемно голова сміється знову,
Все одно я їй скажу.
Ночами я кормлю потвору,
Собі дорогу перейду.
Мій дім весь зіткано із болю —
Нічого, я переживу
Усе, що сталося зі мною,
А я вірю в темноту.
Серце вкриває біль мою,
Уста, уста мої мовчать тобі,
Пробач...
Як прикро, знову все не так,
Пробач, пробач.
Відверто серце б'ється в такт
Не так, не так.
Як прикро, в голові роман,
Хто там, хто там?
Відверто кличе ця рука,
Така, як я.
Ти пахнеш так само, як ладан,
Не змушуй мене бути святим.
Ти вбила у мене фіолетовим
Градом. Мистецтво у тому,
Щоб бути з тобою живим. Поділитись сторінкою: 
| |
