| |
На столі чистий лист,
Ще пустий його зміст.
Зовсім білий, як сніг, не прим'ятий,
Він заманливо звав, щоб я малював
Ту, кого серце хоче кохати!..
Олівець я беру, на папері веду,
Та виходить портрет незвичайний.
Очі дивні її, ті, що бачив у сні,
Та сумні вони так нереально...
Приспів:
Дівчина із мрій,
У думках я бачив тільки образ твій...
Я тебе на малював!.. Я тебе намалював,
Але так і не сказав слова свої...
Я не вірю, що пройде твоя любов,
І тебе я не побачу більше знов...
Я без тебе сумував і тебе намалював,
Я тебе намалював!..
І картина моя, малював її я,
Мов ожив образ твій - посміхнулась!..
Ти сказала: Бувай! Ти мене не шукай!
І пішла, навіть ти озирнулась...
Приспів.
А насправді, зараз з іншим ти в цю мить,
Його обіймаєш, а душа болить...
Вірю, що кохання ще оживе, малюю тебе...
Приспів. Поділитись сторінкою: 
| |
