| |
Ти бачив, як небо спускалось,
Летіло щосили до прірви,
Тоді, неначе, здавалось
Легені від страху розірве.
Ти бачив, як сяяли зорі,
Забарвлені з "дозою" Градів,
І у "зеленому" як коридорі
Сам Бог неначе вас зрадив.
Ти бачив розстріляні танки, |
І страх, запозичений в звіра, |
І як розривало світанки, |
Лиш фарт рятували та віра. | (2)
Ти бачив, як душі злітають
Із самого пекла, без долі,
Як мати дитину втрачає,
Як браття зникали в неволі.
Ти чув, як тихенько співає
Солдат в телефон колискову
Дитині, що вдома чекає,
Щоб з татом погратися знову.
Ти бачив, як в зимньому ДАПі
Зродився козак-характерник,
Як у диявольській лапі
Кнопкою правив химерник.
Ти чув, як в Авдіївці лихо
Прокляттям на всю Україну
Лягало зовсім так тихо,
Що вас не один там загинув.
Ти бачив, як Волноваха
З артою у Вальсі "кружляла"
Як смерть, немов чорна птаха,
Над вашим окопом літала.
Ти бачив, як кров червоніла
Вїдалася у чорноземи.
Як чорна з косою шипіла
У спину із пекла поеми...
Ти бачив, як воля дається,
Та плине та кача щоднини,
І поки у грудях ще б'ється
Серце солдата - то серце країни! Поділитись сторінкою: 
| |
