А бодай ти, степовая могила, запала

Та бодай ти, степовая (й)
Могила, запала,
Ой, шо я під нею жито жала,
Вечеріною втеряла.

Ой, втеряла я звечора,
Втеряю, ой, тебе, ой, вмираю...

Ой, чого же моя женишина
Смутна, ходить невесела.
Хоч весела (й) не весела (й)
Говори зо мною...

Ой, як не хочеш
Зо мной говорити,
Й умру, серце, за тобою...

Ой, умру я із вечора,
А ти завтра ж — вранці,
Ой, нехай же нас поховають
З тобою, серце же, в одній ямці...

Ой, нехай же нас поховають,
Ще й хрест закопають,
Ой, нехай же нас люди ж знають,
Як з любови ж помирають...

Поділитись сторінкою: