Співанки про Довбуша

Послухайте й, люде добрі, шо хочу казати,
Та й я хочу про Довбуша співанку співати!
Ану мене послухайте, усі гірскі люде,
То найкрашшя наша слава з давних давен будет!

Та й ковала й зазуличка темними лісами,
Була колис тішка вийна з польськими ляхами.
Утікала й з України й молода Олена,
В Микуличин, на присілок, шо зветси Зелена!

Ну йик уна утікала у ті(є)шку годину,
Ї чоловік на Вкраїні, на вийні загинув.
Ї чоловік на Вкраїні, на вийні загинув,
Оленочку, йик сирітку, на віки покинув!

Кохалиси г-ана-на-на, йик гни-гни-на
Та гм-гум-гмг-гмг-мгг
(Кумлик почав не ті рядки співати)
Породила й молоденька, й тємненької нічки,
Олексика й молодого, крашшего вид чічки!

Породила і вповила, в колиску поклала,
Свого сина, Олексика, Довбушем назвала.
Йик Олена й молоденька козака ховала,
То вид него оце дитя, Олексика мала!

А Олена господаря свого шанувала,
За то орла молодого Довбушем назвала.
Пасе Довбуш молоденький, вивці в Кедроватім,
А то зачило грімити, став дощь накрапати!

Та йик зачив світий Илей з неба громом бити,
Віхопивси чорт на скалу, зачєв си смієти.
Хочу бути я найкрашшим, в горах найсильніший.
З леґінями, між леґіні та й найвидважніший!
Шоби ми си не ловила ни куля, ни зброя,
Дозволь мині, апостоле, коли твоя воля!

Поділитись сторінкою: