Після дощику

Після дощику небо неповторне,
На воді – блакить, зеленіша мідь.
У міськім саду флейти та валторни,
Капельмейстер – той мало не летить.

Пригадалися давні ті оркестри;
Не військові, ні – ще з-перед війни.
Розтеклась навкруг музика воскресла,
А співців - нема; не прийдуть вони.

Тут жінки завжди юні і вродливі –
Цвіт черемухи, свіжий аромат...
Що, як жереб нам випаде щасливий? –
Знов повернемось в той забутий сад...

Та з минулого сум тече віками,
Скільки в сповіді неба не молю –
Проливається чорними струмками
Та мелодія просто в кров мою...

Поділитись сторінкою: