| |
Будь ласка,
Не закохуйся ні в кого більше,
Я не дописала тобі вірші...
І пізніше можемо
Знову стати чимось більшим,
Ніж просто спогади неприємні,
Від яких так лоскоче нерви.
Я чую кроки у коридорі, і, здається,
Ти прямо зараз будеш поряд.
Приспів:
Ти обіцяв мені млинці готувати зранку,
Дути на мої душевні ранки
До самого кінця, самого кінця життя!..
Ти говорив, ми заведемо колись собаку,
Купим цілий дім — треба лиш чекати,
Та зникли почуття, зникли почуття...
Твої почуття, сильні почуття...
Як вийшло,
Що ти розлюбив за пару тижнів?
А вона, напевно, ще й стрункіша.
Ви у ліжку,
А я замість тебе обіймаю тишу...
Байдуже дивився, як я плачу.
Міг би хоч раз сказати: Пробач мені...
Поїдете разом до океану —
Чи скажеш їй, що то були наші плани?
Приспів.
Речитатив (крик):
Ти обіцяв мені млинці готувати зранку,
Дути на мої душевні ранки до самого кінця.
Ти говорив ми заведемо колись собаку,
Купим цілий дім — треба лиш чекати.
І я чекала...
Я так довго чекала, я так старалась,
Я же вірила кожному твоєму слову!..
Мені же ніхто крім тебе не потрібен!
Невже ти не розумієш?..
За що ти так зі мною? За що? За що?
Мені же потрібен тільки ти! За що?.. Поділитись сторінкою: 
| |
