| |
Завжди хвилює невідомість,
Що часто є у розумі, в думках.
Закрила ехом нам Свідомість,
Відлуння чутне глибоко у снах...
Там є політ у космосі далекий,
Не бачу я куди лечу...
Та не тривожить безвість серце,
У ній я просто тут тону...
Віддавшись Вічності блаженній,
Тут чути спокій в тишині,
Він полонив мою бездонність,
Стираючи мої думки...
Які літали у просторі,
Їх стало менше,
І тепер вони слабкі...
Не приділяю їм уваги,
Тоді зникають майже всі...
Нема думок - нема страждання,
Зникає цей фальшивий світ,
А тут лишається мовчання,
Що надає в польоті сил...
І ти летиш у даль, що близько,
Не розуміючи, що все є "Тут"
Частіше ми не бачим істинне,
Піддавшись впливові омани путь.
Віддавшись Вічності блаженній,
Тут чути спокій в тишині,
Він полонив мою бездонність,
Стираючи мої думки...
Які літали у просторі,
Їх стало менше,
І тепер вони слабкі...
Не приділяю їм уваги,
Тоді зникають майже всі.. Поділитись сторінкою: 
| |
