Дерева

Ми, як дерева, маєм коріння.
Гілки, як вени, діти – насіння.
Стовбур, як тіло, ліси, як народи.
Любимо воду, різні на вроду.
Вищі, нижчі, грубші, міцніші.
Вони, як і ми, далекі й рідніші.
Як дерева, ми маємо трутнів.
Буваєм слабкі, а буваєм могутні.

Приспів:
Ми боїмося холоду, як дерева.
Разом від Адама та Єви
Ростем лише вгору і старієм,
Коли горимо – світимо й грієм...
Світимо й грієм!.. | (6)

Листя, як одяг, квіти – намисто.
Бувають бідові, бувають барвисті.
Дерева, як люди, обростають мохами.
Часом хворіють, з'являються шрами.
Ми не любим, коли нас рубають,
Вилазять на голову, б'ють і ламають.
Когось паскудять, а когось радять.
Проте є й відмінність – по-різному садять.

Приспів.

Дерева мудрі, дерева багаті.
Як і люди, можуть палати.
Десь на пляжі, або у горах,
У дворах, на шпалерах, у творах.
Обожнюють і ненавидять,
Трощать, а потім лагодять.
Ми тісно сплетені між собою
Насолодою та боротьбою...

Приспів.

Поділитись сторінкою: