| |
Я би міг метеликом бути
І літати усюди по світу...
Я би міг минуле забути
І шукати, де є вічне літо...
Безтурботно гуляти містами,
Де спокійно і тихо щоночі ,
Але домом міста ці не стануть,
Це не те, що душа моя хоче...
Я би міг будувати майбутнє,
Наплювавши на своє коріння,
Де страхи і тривога відсутні,
Де росте і цвіте покоління!..
Але тут моє серце, як п'яне,
Я кохаю тут все до нестями!
І нічого із цим не зробити -
Мене просто сюди так тягне!
Приспів:
І є на світі те, |
Що вже ніколи не зів'яне - |
Бажання бути тут, |
Хоч завтра знову невідоме. |
Бо де би я не був, |
Мене сюди постійно тягне, |
І тільки тут я відчуваю, |
Що я в себе вдома! | (2)
Що залишиться в моїй пам'яті,
Коли молодість попелом згасне?..
Чим думки мої будуть зайняті:
Про жахливе, чи про прекрасне?..
Чи згадаю себе, минулого,
Із зневагою я чи гордістю...
Задля шансу мені прибулого,
Чи себе віддавав я повністю?..
По моїм вустам порахуй до ста,
Те, за що я люблю всі наші міста,
Де зростав малим, де людиною став,
Вулиці, без яких є душа пуста...
Я сюди повертався би знов і знов,
Почуття, що міцнішим є за любов,
Без причин, без промов,
Без вагань, без умов!..
Приспів.
І тільки тут я відчуваю, |
Що я в себе вдома! | (2) Поділитись сторінкою: 
| |
