Соняшник

Стихли крики і постріли бою,
Сонце котиться в даль золоту.
В полі соняшник, квітка героїв,
Жовтим сяйвом горить, у цвіту.

Бачить символ і свідок трагедій
В літній тиші з минулого сни.
Ні сержант, ні єфрейтор не вгледів
Випад смерті в атаках війни.

Командира боєць не дослухав,
Розвернути машину не зміг.
Жовтий соняшник, квітка розлуки,
Від розриву снаряда приліг.

Вечір вийшов в серпанку густому
І суцвіття закрив золоте.
Із "тридцятки" механік додому,
До сестрички уже не прийде.

Тільки в темряві голову далі
Розвернув проти ходу Ковша
Жовтий соняшник, квітка печалі,
України безсмертна душа.

Поділитись сторінкою: