| |
Лютий ще ніколи не був таким лютим,
Свист у небі, чорні хмари, затаїлись люди,
У підвалах всім дітям сирени не чути,
Молода мама хоче голос сина почути...
Чому вони всі хочуть війни?..
Люби! Живи! Не простим!
Люди, не зламати нас гарматами,
Будем стояти пліч-о-пліч навік!..
Сонце сідає десь там за хмарами,
На світанку ворожий танк догорить.
Чом не спитав, як пройшла ніч моя?..
Де ти ходив? Що шукав? Шукав москаля!
Я не журюсь...
Помандрувала ота Оксаночка
В поход за москалями та й пропала,
Вернулась, правда, через город...
Та ще з собой з Байрактаром,
Острижена, було вночі
Сидить під тином, мов зозуля,
То кукукає або кричить...
Де ти не палив отих орків?..
Де світили вночі ліхтарі,
Де шукав та знайшов цілу правду,
Де любов поклонилася тобі!.. Поділитись сторінкою: 
| |
