| |
Приспів:
Ми - діти, що грають в дорослих, |
Ми плачем, коли нас не чують. |
Так хочеться бігати босим, |
Та люди побачать і взують. | (2)
Так легко пробачати, коли були малі,
Не страшно в ігри грати з життями дітворі.
Обняти маму й тата, поки ті ще живі,
Знати, що поруч з ними ми від зла захищені.
Так хочеться стрибати й радіти дрібниці,
На ніч казку читати, що там на полиці.
В село на кожне свято до бабці на млинці,
Глянути діду в очі, в милі зморшки на лиці.
Приспів.
І прийде той час за крок до вічності |
І згадаєм ми свої погрішності. |
Що було, як є, і що залишиться, |
Вітка дерева життя колишеться... | (2)
Приспів. Поділитись сторінкою: 
| |
