| |
Розчинені вікна, холодна кімната,
І спогади лізуть у сон...
У темряві ночі ридає гармата,
В патроннику спить бронебійний патрон.
Ще один син не чекає на тата,
Тато вже сів у останній вагон...
Я буду до віку тебе пам'ятати,
Стискаю в руці твій жетон!..
Приспів:
Загинути, але не здатися! |
Завершити незавершене! |
Ми мусим собі зізнатися: |
Герої вмирають першими! | (2)
Проскролена знову згадка солдата,
У ваших мережах їх вже легіон...
Стоять при кінці, наче оклику знаками,
Постаті, для яких вірність - закон!..
Вони не бояться останнє віддати
І не розуміють, що значить "Герой",
Будуть в нащадках насінням зростати
Об'єднані долею, а не "судьбой"!
Приспів.
Першими... Першими... Першими...
Приспів. Поділитись сторінкою: 
| |
