| |
Постій, хоч шлях буває іноді не простим,
Я давно хотів сказати: Прости!..
Послухай, я без тебе ніби пустий...
Пусти мене в свої обійми знову,
Благаю я, а потім побіжимо додому під дощем!
Як раніше, квіти найніжніші у твоє волосся,
Що потрібно ще?
Приспів:
Наші думки один одного так просять, |
Щоб хоч на мить усе знову почалося, |
І нехай ми колись вкотре розбіжимося, |
Дозволь ще раз торкнутись до твого волосся!.. | (2)
Ще хоча б раз зловити погляд на собі,
Ще хоча б раз почути: Тільки не іди!..
Я знов страждаю без свідомої мети,
Та врятувати мене можеш тільки ти!..
Ти, тільки в тобі моя правда,
Промінь сонця в середині листопада!
Не важливо як довго й далеко іти,
Якщо поруч з моїми будуть твої сліди!
Тону в твоїх очах...
Я тону в твоїх очах... Допоможи!..
Приспів. Поділитись сторінкою: 
| |
