Незрима таїна

Славуто-Дідо, мій Дніпро,
Ти розкажи мені про дні,
Коли кипить від спеки кров,
А прохолода - лиш при дні.
Її у думах ти сховав,
Горять при березі піски,
Ця путь буремна вікова,
Її не ділиш ти ні з ким...

Приспів:
Мартине, жалібно не квиль,
Лиш ти можливо чув, як нам
Дніпро шепоче, в плюскіт хвиль
Вплелась незрима таїна...

Лиш ти, можливо, розбереш
Правічне золото письма:
То на Дніпро від узбереж
Лягла призахідна тасьма.
Що ж, Діду, всім наперекір
Навчусь читать твої листи,
Коли старенький осокір
Прошелестить мені:
Лети! Лети!

Приспів.

Поділитись сторінкою: