Пришестя осені

А що липень минув – не липами,
То таки не моя вина.
Налили – дотепер не випили
Ми з тобою свого вина.
І вустами ледь-ледь затерплими –
Краплю з вінця. Вино гірчить.
Переходять дорогу серпневі
Пасма холоду уночі...

А у травні – були півонії.
А у червні – тепло суниць.
Але чуєш – серпи видзвонюють.
Не з моєї ж таки вини.
Ми іще поблукаєм босими.
Надіп'ємо терпкі меди –
Доки першим пришестям осені
Перший лід не торкне води...

Поділитись сторінкою: